Протидія булінгу

Булінг (цькування) – дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві. Такі дії вчиняються стосовно дитини чи дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг може здійснюватись також із застосуванням засобів електронних комунікацій.

ЮНІСЕФ визначає булінг (від анг. to bull – переслідувати) як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

З прикладами уроків з протидії булінгу в закладах освіти та відповідним системним підходом можна ознайомитись за посиланням.

Нормативно-правова база

Попередження насильства

Наказ МОН 1646 від 28.12.2019 протидія булінгу

наказ МОН 293 від 26.02.2020 План заходів протидія булінгу

лист МОН 1_9-207 Розяснення застосування наказу 1646

лист МОН 1 9-80 від 11.02.2020 булінг

Алгоритм дій при виявленні випадків булінгу

1. Заява
2. Наказ про створення комісії
3. Протокол з рішенням
4. Заходи реагування
5. Надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждалим від булінгу.
6. Інформування органів поліції.

Алгоритм реагування в закладі освіти

на випадки домашнього насильства

Попередні заходи:

1. Визначення уповноваженої особи, з працівників закладу освіти для здійснення невідкладних  заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.
2. Інформаційно-просвітницькі, виховні заходи із учасниками освітнього процесу з питань запобігання та протидії насильству.
3. Інформація на стендах, сайтах закладів освіти про уповноважену особу закладу, контактні телефони організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства (поліція – 102, Національна дитяча «гаряча лінія» – 0-800-500-333, Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству -116-123, 0-800-500-225 та 116-111)

У разі виявлення фактів насильства

Крок 1. Організація соціально-психологічного супроводу постраждалого, надання медичної допомоги (у разі потреби). Дотримання принципу конфіденційності.

Крок 2. Протягом доби за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти інформувати уповноважений підрозділ органу Національної поліції, службу у справах дітей, територіальний відділ освіти.

Крок 3. Фіксування необхідної інформації в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (закладу освіти) за формою згідно з додатком 3 Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству  і  насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №658.

Крок 4.  Організація корекційної роботи психологічної служби, соціально-педагогічний супровід з жертвою та її кривдником.